Вступ
Найбільш гострою проблемою, з якою зустрічається населення України – це феномен безробіття (особливо серед молоді). Причиною такого розповсюдженого явища є неефективність використання робочої сили у минулому й відсутність економічних умов, які дали б змогу людям застосовувати свої навички у продуктивній роботі за пристойну плату. Тому не дарма більшість економістів і соціологів розглядають це явище як соціальне зло. І історичний досвід це переконливо доводить. Саме з безробіттям пов’язані такі деструктивні явища як падіння виробництва, бідність, соціальна напруга, криміналізація. Якщо взяти ринок праці, то там безробіття є тіньовим боком зайнятості і, виходячи з цього, всі економічні і соціальні ефекти з точки зору безробіття існують також лише зі знаком „мінус”. Безробіття багатофакторне явище, і воно впливає на всі сфери суспільного життя. Та цей феномен містить в собі дві сторони: позитивну і негативну, це, ніби, „палиця про два кінці”. Наприклад, що є позитивним – безробіття стимулює людину до ефективної праці і підвищення рівня конкурентоздатності своєї робочої сили, відображає перерозподіл кадрів. І другий бік – воно здійснює удар по мотивації людей до праці, крім того у статусі безробітного кадрів майже не використовують в економіці.
Об’єкт - безробіття як соціально - економічний феномен суспільства.
Предмет - економічні проблеми безробіття.
Мета - дослідити економічні проблеми, які наявні при безробітті.
Актуальність теми полягає в тому, що в нашій країні наявне безробіття у великих обсягах, яке спричиняє збитки та проблеми які поширюються на усі сфери суспільного та державного життя.
Розділ І
Безробіття – вимушена незайнятість працездатного і економічно активного населення, яке за незалежних від нього обставин не спроможне реалізувати свою робочу силу і отримати від цього трудовий дохід.
Велику увагу до проблеми безробіття приділяє Міжнародна організація праці (МОП). У ІІ половині ХХ століття на рівні міжнародного права безробіття вже починає тлумачитись як порушення одного з базових соціальних прав людини.
Конвенція МОП 1988 року „Про сприяння зайнятості”:
Безробіття – це втрата заробітку для людини через причину неможливості одержати роботу, яка влаштовує особу, що здатна працювати, готова працювати і дійсно шукає роботу.
Головні причини безробіття.
1. Спад економіки, відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; вплив цього циклічного чинника був посилений утриманням надлишкової робочої сили на більшості підприємств до початку перехідного процесу;
2. Структурні зрушення (не лише міжгалузеві, а й секторальні, внутрішньогалузеві та регіональні), зокрема в Україні протягом перехідного періоду спостерігається скорочення попиту на робочу силу технічної кваліфікації і збільшення потреби в економістах, юристах, менеджерах; цілком імовірно, що через 2 – 3 роки від початку економічного зростання структура попиту на робочу силу зміниться, як це відбулося в Польщі, Чехії, Угорщині. Результатом таких структурних зрушень є якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній.
3. Рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).
Основний чинник безробіття в економічно розвинених країнах – це науково – технологічний прогрес та запровадження нових технологій. Пояснюється це передусім мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку.
Визначення безробітних за методологією Міжнародної організації праці відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці.
Безробітні у визначенні МОП – це особи у віці 15 – 70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості).
Найбільшгострою проблемою, яка характеризує циклічні коливаннявиробництва, є проблема безробіття та інфляції. Це означає, що ці два явища об'єктивні та неминучі, і тому кожний уряд періодично встає перед гострою проблемою боротьби з безробіттямта інфляцією.
Безробіття означає прямі економічні витрати суспільства. Коли збільшується кількість людей, які не мають роботи, то це означає, що скоротилось виробництво, зменшивсядобробут, посилились соціально-економічні протиріччя. Економічні втрати періоду безробіття значно більші, ніж втрати, пов'язані з монополізацією, тарифами або квотами. Вимушене безробіття негативно впливає на моральний стан людини, на його психіку. Втрата роботи, життєве незадоволення часто приводить до морального спаду, до посилення криміногенної ситуації в суспільстві. Безробіття також поглиблює проблему нерівномірності доходів. Це загострює соціальну напруженість, в суспільстві, що часто приводить до руйнування демократичних підвалин та становленню тоталітарних режимів.
Безробіття визначається як різниця між числом працеспроможних, які знаходяться в складі робочої сили та числом зайнятих.
1.1. Існує декілька точок зору, які пояснюють причини безробіття. Марксистсько-ленінська економічна наука трактує безробіття як неминучість при капіталістичному способі виробництва соціально-економічне явище, при якому певна частина працеспроможного населення не знаходить собі призначення, стає відносно збитковим та утворює резервну армію праці. Наявність безробіття пояснюється дією загального закону капіталістичного накопичення.
З одної сторони, зростає пропозиція робочої сили: природній приріст населення, розорення вконкурентній боротьбі невеликих власників, все більше втягнений і в процес суспільної праці жінок. З іншої сторони, НТП, зростання органічної будови капіталу приводить до зменшення частки живої праці, не дивлячись на збільшення його абсолютної величини. Марксистсько-ленінська теорія визначає безробіття як необхідну умову існування капіталізму, тому що воно дозволяє капіталу утримувати заробітну плату на низькому рівні, примушує робітників, під загрозою втрати роботи, терпіти підвищення інтенсифікації праці, збільшення робочого дня, зниження заробітної плати нижче вартості робочої сили. Резервна армія праці також необхідна капіталізму, який розвивається стрибкоподібно і нерівномірно, як резервуар вільних робочих рук. Рівень безробіття залежить від зміни фаз проміжного циклу. Воно поступово зростає в період кризи та депресії. По Марксу армія безробіття існує в трьох формах: плинне перенаселення; аграрне (скрите) перенаселення та застійне перенаселення,
Плинне або текуче перенаселення пов'язане з циклічністю капіталістичного виробництва та пояснюється ростом органічної будови капіталу, впровадженням пової техніки, в результаті чого значна частина робітників стає зайвою, при чому ці величини мінливі в залежності від фаз циклу.
Аграрне (скрите) перенаселення одна з форм безробіття в сільському господарстві викликана, з одного боку, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а з іншого боку, розоренням фермерів.
Застійне перенаселення - включає ту частину робочих, які характеризуються нерегулярністю занять. Це в першу чергу, кваліфіковані робітники, люди, які проживають в злиденних районах і не мають побічного роду занять.
Марксистсько-ленінська економічна теорія виходила з неминучості безробіття при капіталізмі і бачила в армії безробітнихту революційну силу, яка спроможна знищити капіталістичні відносини.
1.2. На Заході, першим поясненням безробіття було так зване "класичне" визначення безробіття.
"Класична" теорія пояснює безробіття елементом високої заробітної плати. Економісти-класики розглядають ринок праці поряд з іншими ринками. Якщо ціни на товари вище цін рівноваги, то виникає перевищення пропозиції над попитом. Безробіття розглядається як підвищення пропозиції робочої сили, яке в свою чергу тягне за собою зміни рівня заробітної плати. Звідси засобом проти безробіття буде зниження заробітної плати до рівня рівноваги.
Економісти-класики не бачили в безробітті серйозної соціально-економічної проблеми. Якщо безробіття залежить від дуже високої заробітної плати, то тривале і велике безробіття є вибором самих робітників, результатом діяльності профспілкових комітетів.
Однак економічна криза 30-х років, яка викликала масове безробіття, спростувала цю теорію. Стало безглуздо твердити, що безробіття - це тимчасове явище, яке наймані робітники обирають добровільно. На зміну класичному підходу прийшла теорія Дж. М. Кейнса.
Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати призводить до зниження безробіття. Він скептично відносився до цієї міри як ефективного засобу боротьби з безробіттям.
По-перше, на практиці знизити заробітну плату робітникові дуже складно і тому в масовому масштабі ця політика малоефективна.
По-друге, зниження заробітної плати - це зниження прибутків в тих же споживачів, що призводить до спаду купівельної спроможності, а значить - скорочує сукупний попит, що веде до необхідності скорочення обсягів виробництва, а значить - збільшення безробіття.
Тому Кейнс пропонував боротися з безробіттям за допомогою державної економічної фінансової політики. Підвищуючи державні прибутки або знижуючи податки, можна підвищити сукупний попит. Це приводить до збільшення попиту на робочу силу або в свою чергу знижує рівень безробіття.
Зростання державних витрат відбувається шляхом розширення державного сектора або за рахунок збільшення прибутків приватних споживачів (пенсій, матеріальної допомоги на дітей, стипендій).
Це приводить до збільшення загального обсягу попиту. Політика підвищення суспільних витрат або зниження податків приводить до підвищення купівельної спроможності і, як наслідок, до зростання сукупного попиту. А це приводить до скорочення безробіття.
Важливим шляхом, як вважав Кейнс, збільшення виробництва та скорочення безробіття є стимулювання інвестицій. Останнє може здійснюватись шляхом безпосереднього державного втручання (прийняття постанов уряду) або за допомогою економічних методів: наприклад, зниження ставки відсотка, що робить кредит на розширення виробництва більш вигідним.
Отже, ми бачимо, що безробіття є об'єктивним явищем економічного розвитку суспільства. Воно виступає у формі прояву суперечностей розвитку економіки, зростання продуктивних сил, необхідності впровадження досягнень НТП, зміни форм господарювання та форм власності. Безробіття повністю зжити неможливо, але проводити політику його обмеження необхідно. Кожній фазі економічного циклу властивий свій рівень безробіття і тут головним завданням держави є проведення такої економічної політики, яка б дозволила "пом'якшити" проходження фаз з високим рівнем безробіття, сприяла б розв'язанню соціальних проблем.
Розділ ІІ
2.1. Види безробіття
Розглядаючи соціально-економічні причини, які породжують безробіття, можна виділити такі його види.
Добровільне безробіття - виникає через те, що робітники не хочуть працювати за запропоновану їм заробітну плату, а згодні працювати на умовах вищої оплати їх праці. В деяких випадках люди бажають не працювати зовсім, ніж займатися низькооплачуваною і некваліфікованою роботою. Ця позиція зростає з підвищенням сукупного добробуту та освіченості нації. Тому в розвинених країнах у теперішній час кількість таких безробітних зростає.
Вимушене безробіття породжується за умов негнучкої ціни праці при наявності фіксованої заробітної плати. Якщо оплата праці дуже висока з позицій ринкової рівноваги, але вона не знижується, то пропонування праці надлишкове і лише частина робочих отримає місце, а інші виявляються вимушеними безробітними.
Причина фіксованості оплати - домовленість про постійну оплату, яка досягається між підприємцями і профспілками і фіксується па певний період (найчастіше 3 - 5 років).
Приховане безробіття - пов’язане з так званою неповною зайнятістю.
Варто зазначити, що зусилля багатьох держав, у тому числі нашої, тривалий час будуть спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб всі працездатні були зайняті в суспільному виробництві. Проте час довів, що таку повну зайнятість забезпечити неможливо, оскільки існує фрикційне і структурне безробіття, яке є невідворотним.
Останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Інакше кажучи, у разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним або неоднорідним.
„Оптимальне безробіття” - таке безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід ряду країн свідчить, що в пору зниження рівня безробіття нижче природного випуск продукції значно збільшується понад потенційний. Але, як не парадоксально, досягнення оптимального рівня безробіття не забезпечує максимального рівня добробуту населення. Це відбувається внаслідок дії законів ринкової економіки: існує тісна залежність заробітної плати й ціни споживчих товарів від розмірів безробіття.
Визначають три види безробіття
Фрикційне безробіття (цей термін ототожнюється з пошуком або чеканням роботи). Якщо людині пропонується свобода вибору роду діяльності, а також місця роботи, то деякі робітники певний час знаходяться в положенні непрацюючих. Одні добровільно змінюють місце роботи, другі шукають роботу через звільнення, треті - тимчасово втрачають сезонну роботу (наприклад, у будівництві через несприятливу погоду).
Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Тому що воно дозволяє людині, з одного боку, знайти найсприятливіші умови для свого життя, а з іншого відбиває ті прогресивні процеси, які відбуваються в економіці та суспільстві загалом. В силу руху від професії до професії та пошуку кращої роботи фрикційне безробіття часто розглядається як добровільне.
Структурне безробіття. Фрикційне безробіття поступово переходить у іншу категорію, яка називається структурним безробіттям. Структурне безробіття має місце у випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не співпадають, причому відповідність між цими показниками для різних видів праці і різних регіонів та секторів економіки неоднакова. Через певний період у структурі споживчого попиту і в технології виробництва відбуваються деякі зміни, які в свою чергу приводять до змін у структурі попиту на робочу силу. Із-за таких змін попит на окремі види професій зменшується або зовсім припиняється, на інші, включаючи нові, раніше не існуючі -збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила повільніше реагує і її структура не відповідає потребам нової структури потрібних робочих місць. З одного боку, ми бачимо, що утворилися нові робочі місця, а з іншого - виник надлишок робочих, професії які застаріли.
Різниця між фрикційним безробіттям і структурним дуже незначна. Значна відмінність полягає в тому, що у "фрикційних" безробітних є навики, які вони можуть відразу продати, а "структурні" безробітні для того, щоб отримати роботу, повинні змінити кваліфікацію або місце проживання. Структурне безробіття носить більш тривалий характер і тому породжує серйозніші проблеми.
Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям розуміється безробіття, викликане загальним спадом виробництва. Тобто проходженням економікою тих фаз економічного циклу, які характеризуються скороченням витрат та обсягів виробництва. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Характерно, що лише наявність циклічного безробіття свідчить про погіршення стану ринку робочої сили.
Безробіття неоднаково впливає на різні верстви населення.
Некерований процес приватизації, відсутність чітких програм реструктуризації економіки, різке скорочення інвестиційних можливостей, фінансова криза призвели до різкого спаду виробництва, масового вивільнення - працівників, різкого зростання масштабів безробіття.
Спад виробництва зумовив депресивний стан цілих галузей, охопив велику кількість - працівників. Які залишилися без роботи і заробітку, що призводить до зниження самооцінки людини відповідно і мотивація до роботи (або до тієї форми роботи в які працювала людина) знижується. Також призводить до зниження життєвого рівня, багато з тих хто втратили роботу влаштовуються на біржу праці, шукають нове місце роботи, але при погано налагодженій системі функціонування центрів зайнятості можливість отримати нове місце роботи практично не можливо, що призводить або до нелегальної праці - тіньова економіка, або до зниження рівня життя. Зниження рівня життя кожної окремої сім'ї призводить до погіршення демографічної, економічної, соціальної ситуації в країні загалом.
З кожним роком зростає чисельність безробітних, які звертаються до служби зайнятості з питань працевлаштування. Обмежені умови працевлаштування все більш сприяють подальшому сплеску безробіття.
У боротьбу з безробіттям необхідно залучати значні суми коштів. Під час економічної нестабільності, перехідної економіки державні кошти спрямовані в інші, більш важливі, галузі. Із цього виходить, що на покращення ситуації безробітних та налагодження механізму працевлаштування коштів не вистачає. А як відомо безробіття вимагає багато коштів тому, що це проблема державного характеру, яка охоплює всі сфери державного та суспільного існування - нажаль цих коштів немає, або вони використовуються для інших справ.
Разом з тим, знадобився досить тривалий час для усвідомлення того, що профілактика і боротьба з безробіттям, захист громадян від нього мають починатися не з моменту реєстрації безробітних у службі зайнятості, а превентивно, коли людина ще працює.
Знизити безробіття в ряді галузей економіки можна шляхом створення галузевих програм перепідготовки і сприяння зайнятості з «підключенням» до цього відповідних міністерств і відомств. Деякі з цих програм, розраховані на кілька років, вже реалізуються, але переважна більшість міністерств і відомств не готує таких програм. Вони дуже потрібні, зокрема для тих галузей, обсяги виробництва у яких різко впали, та галузей, що потребують особливого піклування держави.
2.2. Розвиток ринкових відносин приніс з собою і таке негативне явище, як вимушена неповна зайнятість (переведення працівників на скорочений робочий день і неповний робочий тиждень, надання тривалих адміністративних відпусток), що зменшує обсяги виробництва товарів та послуг необхідних для населення: - сільське господарство;
- суднобудівництво;
- освіта;
- охорона здоров'я;
- ЖКГ;
- гірничі та шахтарські видобування.
Проблема полягає в дуже довгому, глибокому і практично всезагальному спаді промислового виробництва. Глибина цього спаду, тягне за собою зупинку цілого ряду підприємств, які не можуть тримати працівників і вимушені відпускати без збереження заробітної плати. Це становище переводить питання про безробіття в ранг проблем, котрі загрожують безпеці та добробуту держави. Довгий строк спаду призводить до більш швидкої декваліфікації робочої сили, а його всебічність та одноразовість не дозволяє забезпечити гнучкість матеріальним, фінансовим та трудовим ресурсам.
Проблему зайнятості певної частини таких працівників можна вирішити, зокрема використовуючи неповну погодинну зайнятість на добровільній основі.
Безробіття не можна приборкати і без широкомасштабного використання громадських робіт. Як показала практика, застосування такої форми, окрім іншого, є ще й ефективним інструментом зниження соціальної напруги в регіонах і в країні в цілому. Їх проведення можуть фінансувати не тільки роботодавці, а й бюджети всіх рівнів (що необхідно закріпити законодавчо).
Проблему зайнятості не можна розглядати ізольовано, у відриві від концепції економічного розвитку країни в цілому. Від того, чи будемо ми орієнтуватися на раціональний шлях (неминуче пов'язаний з неабияким перерозподілом робочої сили між підприємствами і галузями, що може стати причиною утворення осередків застійного безробіття, для подолання якого потрібні виключно соціальні, а не економічні методи), чи підтримувати неефективні підприємства, залежить вибір варіанту структурних зрушень.
2.3. Є проблема так званого прихованого безробіття. Цю форму безробіття дуже важко визнати суто економічним або ринковим явищем, хоча його існування все ж таки зумовлюється неадекватним ринковим механізмом функціонування економіки.
Коментуючи цю проблему, треба зазначити, що тенденції до зростання обсягів прихованого безробіття будуть, очевидно, посилюватись, оскільки надії на державне вирішення цього питання невеликі. Підприємства, які опинилися в скрутному економічному стані, вимушені самі шукати шляхи виходу з нього: або підвищувати ефективність виробництва, або тримати зайвих працівників і чекати на кращі часи, хоча ці наміри передбачають значні матеріальні та моральні втрати і потребують постійного контролю та аналізу.
Як свідчить практика, досить велике число осіб, що перебувають у відпустках без збереження чи з частковим збереженням заробітної плати з ініціативи адміністрації, протягом уже декількох років вимушені шукати засоби для існування у недержавному секторі, зокрема в тіньовій економіці. Таким чином, проблема суто економічна переростає у проблему кримінальну, стає об'єктом втручання Міністерства внутрішніх справ, податкової міліції і т. ін. Але незважаючи на це, відбуваються процеси (хоча й криміналізовані) створення продукції, надання послуг тощо. Тобто особи, які знаходяться у відпустках (і, відповідно, обліковуються у списках державних підприємств), випускають продукцію зовсім в іншій сфері і на іншому місці.
Саме за таких умов і відбувається перекручування природних економічних процесів; з'являється подвійне або невиправдано часткове обрахування чисельності зайнятих і незайнятих громадян; зникає можливість реальної оцінки виробітку, продуктивності праці, чисельності працюючих і т. ін. А виходячи з цього — закладається суттєва похибка при прогнозуванні чисельності зайнятих, обсягів випуску продукції і надання послуг. Програмні показники зайнятості населення і, відповідно, економічного і соціального розвитку країни, регіону, міста не можуть повною мірою відтворювати, а тим більш — передбачувати перспективи зайнятості чи економічного і соціального розвитку в цілому.
В загальному вигляді наявність безробіття свідчить про неповне використання економікою свого потенціалу. Чим рівень безробіття вищій, тим невикористана частина більше, и тим більше рівень втрат які зазнало суспільство. Кожний втрачений людиною час є для суспільства прямим збитком. Тому, що за цей невитрачений час можна було б виробити реальний товар чи послугу.
Високий рівень безробіття свідчить про низку ефективність економічної системи в цілому.
2.4. Що реально можна зробити?
По - перше, проаналізувати стан справ на кожному великому підприємстві та на середньому підприємстві в регіоні, щоб чітко та реально знати чи буде рентабельне це підприємство та чи можливо його зберегти.
По - друге, необхідно в тісному зв’язку з керівниками інших підприємств регіону та місцевої адміністрації зайнятися системою створення нових, хоча б тимчасових робочих місць.
До того ж організувати громадські роботи, наприклад, по будівництву та ремонту доріг, облагородження міських територій.
Також не потрібно чинити опір діяльності приватного бізнесу. Необхідно створити регіональний банк даних про всі наявні вакансії.
По - третє, важливу увагу необхідно приділити питанням професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення. Хоча наша система в глибокій та всезагальній кризі можливості ефективної перепідготовки та подальшого працевлаштування невелика, все одно їх необхідно всебічно використовувати.
Щодо питань збільшення розміру допомоги по безробіттю та пом’якшення умов її надання, то тут є вагомі обмеження, не вистачає коштів
Паралельно з цим необхідно уживати заходів не лише на регіональному, а й на державному рівні, так як загострення проблеми зайнятості багато в чому пов’язане з макроекономічною ситуацією, а не з помилками окремих місцевих керівників.
Страхування від безробіття – це ще не вихід з такого складного становища, адже воно не означає профілактику чи гарантію від безробіття, крім того, це ще раз підкреслює низький соціальний статус безробітної людини.
План
Вступ
Розділ І. Дві точки зору на економічні проблеми безробіття
1.1 Марксистська теорія безробіття
1.2. Кейнсіанська теорія безробіття
Розділ ІІ. Основні економічні проблеми які тягне за собою безробіття.
2.1. Види безробіття та їх особливості
2.2. Вимушена неповна зайнятість
2.3. Приховане безробіття
2.4. Що реально можна зробити?
Висновок
Список літератури
Висновок
Щодо самого феномену безробіття, то це явище завжди негативно впливало як на рівень виробництва, життя кожної людини, так і на суспільство в цілому. Тому, всі ті негативні деструктиви, які воно тягне за собою, перекреслюють той факт, що безробіття стимулює окремих людей до праці. Ще більш негативним є те, що з кожним роком рівень безробіття зростає серед молодого покоління, яке є нашим майбутнім, продовженням ефективного зростання економіки.
Головна проблема тут полягає в тому, що необхідно припинення спаду виробництва та його стабілізація. Якщо цього не зробити це призведе до зниження грошової маси, зменшення дефіциту бюджету. До того ж всі дії, що поліпшують загальну економічну ситуацію, будуть ефективні для зайнятості.
В провідних країнах світу з розвинутою економікою і високим рівнем життя ця проблема вже давно вирішена, а якщо і є, то рівень безробіття є лише фрикційним і структурним, які є обов’язковими характерними рисами будь – якої держави, навіть з досить розвинутою економікою. Для нашої ж країни це питання є досить актуальним, і, мабуть, ситуація зміниться лише за умови ефективної політики зайнятості.
Тому проблема безробіття є досить актуальним питанням. Головною метою для України є створення такої політики на ринку праці, яка б призвела до зниження рівня безробіття, підвищила рівень мотивації людей до праці, знизила рівень соціальної напруги.
Література
1. Лютий І. О. безробіття та його соціально - економічні проблеми // Економіка. Фінанси. Право. - 1997. - № 2.
2. Пазюк О., Пономарьова О. проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2004. - №2.
3. Якобунчук В. політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня безробіття в Україні з огляду на досвід США та країн ЄС // Україна: аспекти праці. - 2002. - №2.
4. Две точки зрения на новую безработицу // діалог. - 1995. - № 10.
5. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 288с.
6. Буряк П.Ю. і ін. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навч. Посібник для вузів. – К. – 2004. – 440с.
7. Социальная политика / Под.ред. Н. А. Волгіна. - М., 2002.
