План
Вступ 3
1. Правовий режим заповідників і заказників 4
2. Механізм формування екологічного права 6
3. Система органів управління в галузі екології 7
4. Правовий режим національних природних парків 10
Висновки 12
Вступ
У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії – період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.
Занепокоєні ситуацією, що склалася на планеті в останні десятиліття, провідні вчені, мислителі й політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану. Веика увага приділяється вивченню причин, динаміки й особливостей розвитку більшості із згаданих негативних факторів, встановленню складних взаємозв’язків між ними, моделюванню численних сценаріїв різних природних і антропогенних процесів, складанню прогнозів й розробленню рекомендацій щодо подальшого стабільного розвитку суспільства й біосфери в цілому. Все детальніше досліджуються особливості функціонування екосистеми усіх рівнів, виявляються нові закономірності у взаємовідносинах людини й довкілля, приймаються нові міжнародні угоди щодо охорони природи.
1. Правовий режим заповідників і заказників
З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України” - Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою
збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та
забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають
під особливою охороною.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки,
зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути
загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,
загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні,
гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні,
зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. На його тер-її забороняється будь-яка господарська діяльність.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою
збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок,
водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На
території заказника обмежується або забороняється діяльність, що
суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про
заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить
цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог
щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
2. Механізм формування екологічного права
Механізм формування екологічного права — сукупність історичних,
соціальних, екологічних, правових та інших передумов і факторів,
спрямованих на виникнення, становлення і розвиток екологічного права
Екологічні інтереси людей - Регулювання використання природних ресурсів-
Забезпечення охорони об'єктів і комплексів навколишнього природного
середовища - Забезпечення охорони життя і здоров'я громадян від
небезпечного довкілля
Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища –Економічна, Еколого-біологічна, Еколого-соціальна
Розвиток екологічних відносин – Природноресурсових, Природо- та
середовищеохоронних відносин, Антропоохоронних відносин.
Трансформація соціальних регуляторів – звичай, мораль, право, ідеологія,
психологія, свідомість, культура, освіта, наука.
3. Система органів управління в галузі екології
Органи управління в галузі екології — юридично відособлені державні,
самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні,
контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки,
ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього
природного середовища
1. Органи державного управління
Органи загального державного управління
Органи спеціального державного управління
2. Органи місцевого самоврядування
Органи регіонального самоврядування
Органи локального самоврядування
3. Органи громадського управління
Органи Всеукраїнського громадського управління
Органи регіонального (міжрегіонального) громадського управління
Органи місцевого громадського управління
Органи загального державного управління — уповноважені законодавчими актами,
Органи державної виконавчої влади, на які покладені, поряд із загальними,
повноваження в сфері соціально-культурного розвитку від функції щодо
забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середовища
Глава виконавчої влади України - Президент України, Рада Національної
безпеки
Органи центральної державної виконавчої влади - Кабінет Міністрів
України, Постійна урядова комісія з питань техногенно-екологічної
безпеки і надзвичайних ситуацій
Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим - Уряд АРК
Органи місцевої державної виконавчої влади - Обласна державна
адміністрація, Київська і Севастопольська міська державна адміністрація, Районна
державна адміністрація, Районна в М.Києві та Севастополі державна адміністрація
Органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки
1.Органи над відомчого управління і контролю в галузі екології – Міністерство охорони НПС та ядерної безпеки, МОЗ.
2.Органи спеціального поресурсового управління - Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по геології і використанню надр, Міністерство рибного господарства України, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України по гідрометеорології, Міністерство лісового господарства України.
3. Органи спеціалізованого функціонального управління - Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Державна
автомобільна інспекція МВС, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, Українська державна інспекція Реєстру та безпеки судноплавства.
4.Органи спеціалізованого галузевого управління - Державний комітет
нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України Міністерство
вугільної промисловості України.
Органи місцевого самоврядування — спеціально уповноважені представницькі інституції регіонального і місцевого рівня, які здійснюють управлінські функції в галузі екології - Міські Ради народних депутатів, Селищні Ради народних депутатів, Сільські Ради народних депутатів, Обласні Ради народних депутатів, Районні Ради народних депутатів, Районні у містах Ради народних депутатів.
Органи громадського управління в галузі екології — громадські об'єднання і
формування в галузі екології, які створюються на національному та місцевому рівні - Українське товариство охорони природи (Загальні збори
(конференція), Українська екологічна академія наук (Загальні збори),
Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Національний екологічний
центр (Конференція), Український екологічний фонд
4. Правовий режим національних природних парків
З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України”
Національні природні парки є природоохоронними,
рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами
загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження,
відтворення і ефективного використання природних комплексів та
об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність
До складу територій національних природних парків можуть
включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та
землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання
таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та ін. видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи. На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться
короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо
мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та
відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут
забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів,
мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів
парку; господарська зона - у її межах проводиться господарська
діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань,
знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а
також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до
складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони НПС.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка
призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього
природного середовища та зниження рекреаційної цінності території
національного природного парку.
Зонування території національного природного парку,
рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться
відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту
організації території національного природного парку, охорони,
відтворення та рекреаційного використання його природних
комплексів і об'єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Висновки
Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на землі, в тому числі й людини, не існує. Їм лише здається, що вони існують в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.
Довкілля – природний капітал, без якого не можливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних ресурсів –лісів, ґрунтів, корисних копалин, чистої прісної води, повітря, риби, тварин тощо, вихід із критичної ситуації що склалася, може бути лише один: реалізація в глобальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
